Еще в 2001 году в своем стихотворении "Жаба і москалі" А. Горобчук дал исчерпывающее объяснение, почему перемога недостижима в принципе.
Перевод представляет собой результат коллективного творчества. Разумеется, он не может передать всю стилистическую прелесть оригинала.
Морква на городі,
У саду бджола.
Жаба на болоті
Крила розвела.
Хоче полетіти,
Тихо каже “Ква!”
Але в небо взмити
Не дае Москва.
Знають, знають хитрі
Кляті москалі
Те, що у повітрі
Жаби – королі.
Що розкинув крила,
Мов зелений птах
Цілий день парила б
Жаба в небесах.
Що могла б дістати
Навіть до зірок,
Що створив літати
Жаб зелених бог.
Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає –
То рука москви.
В ней залізні пальці,
Як кільцем взяли.
І трима за яйця
Жабу москалі...
Кажуть, що не треба.
Кажуть: “Ти лайно”.
Але смотрить в небо
Жаба все одно.
Ш хоча минають
Ці тяжки часи,
Досі заважають
Жабі руські пси.
Годі, кляте стерво,
Золота Москва
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива.
Жаба ще порине
В синю далечінь,
Бо немає нині
Краще жаб створінь.
Перевод:
Морковка в огороде,
А в саду пчела.
Жаба на болоте
Крылья развела.
Воспарить желает,
Тихо молвит «Ква!»
Только в небо взмыть ей
Не дает Москва
Знают, точно знают
гады москали,
Что в воздушном царстве
Жабы — короли.
Что раскинув крылья,
Как зелёный птах,
Целый день парила б
Жаба в небесах.
Долететь могла бы
Аж до звезд она.
Ведь лишь для полета
Богом создана.
Только что-то держит,
Тянет до травы.
Жаба точно знает –
То рука Москвы.
Те стальные пальцы,
Как кольцом взялИ.
И держат за яйца
Жабу москали.
Говорят: «Не надо.
Жаба, ты говно».
Только смотрит в небо
Жаба все равно.
И хотя проходят
Тяжкие часы.
Все еще мешают
Жабе эти псы.
Погоди, паскуда,
русская Москва.
"Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!"
Жаба еще взмоет
В голубую даль.
Ведь творений лучше
Бог не создавал!
